Розділ 19

До міста прибули серед ночі і поїхали до себе. Але тільки увійшли, як приїхав Енн Хейх. Він зі сльозами на очах кинувся їх обіймати.

- Я в величезному боргу перед вами. Ви не лише врятували дітей. Ви очистили світ від такого божевільного як Аракс.

- І його лікаря. - Додав Сел.

- Ви вчинили дуже мудро. – промовив Хейх. - Я думав над цією проблемою і дійшов висновку, що за цим дійсно стояв лікар. Тільки він завжди був постійним супутником Аракса. Але вистачить про це. На знак подяки я хочу, щоб ви стали моїми компаньйонами. Можете контролювати весь район, що раніше контролював цей виродок. Якщо цього мало, кажіть умови, і я їх виконаю. За винятком здатися владі, звичайно.

Вони засміялися з жарту.

- Дякуємо за таку щедрість. – сказав Поттер. – Але ми маємо інші цілі. Про це хочемо поговорити.

– Пропоную їхати до мене. Там більш зручно і надійно.

- Добре.

В машині Енн запитав:

- Скажіть, як вам вдалося впоратися з такою кількістю бандитів? Я говорив з моїм добрим знайомим, який в курсі подій. Він сказав, що в залі знайшли шістдесят людей. Частина мертві, більшість поранені. За свідченнями полонених, всього було близько п'ятисот осіб. Куди поділися решта? І взагалі, що там сталося?

- Що трапилося можу пояснити- відповів Поттер. - Частина з цих п'ятисот, а точніше триста двадцять, повинні бути в місті. І мені здається, що більшість з них втекла як тільки почули, що сталося на базі.

- Як вам вдалося вийти з такої бійні без жодної подряпини?

- Так, подряпин немає. - пробубнів Ксайд. - Але боляче від цього не менше.

Хейх не зрозумів про що говорить Сел, і продовжував.

- Не зрозуміло також загальне божевілля, яке охопило всіх, хто там був. Навіть збожеволіли злочинці, які тривалий час ховалися від правосуддя. Що ви там наробили?

- Та нічого особливого. - відповів Поттер. – Може, на них так вплинула смерть їхнього вожака?

- Питання про ватажка. Де він? Його не знайшли. Може, він зумів втекти?

– Ні. – відповів Ксайд. – Не втік.

- Ви в цьому впевнені?

- Якщо з однією ногою можна швидко бігти, то ні. – посміхнувся Хаб.

- Він надто міцно засів на ножі. – посміхнувся і Сел. - З таким багажем важко рухатися.

Хейх зрозумів що він мертвий.

- Добре. А де тіло?

- Частину з’їв якийсь звір. – сказав Селбіт. – решту рознесли гранатами його ж соратники.

– Вони хотіли дістатися до нас. – пояснив Поттер. – Але на шляху була яма з ножами, на які настромився їхній ватажок. Ось вони ці ножі голили за допомогою гранат.

- Гаразд. Мені розповіли якою смертю помер лікар. Не ображайтеся, але ви маніяки.

– Це не ми. – відповів Хаб. - Це прислуга, яку він використовував для своїх експериментів.

– Ми навіть не бачили, що з ним зробили. - Додав Сел.

- І Аракса ми не вбивали. - Продовжив Пот. - Він сам загинув на своєму ж атракціоні.

- І тих, яких ви знайшли в залі, теж не ми вбили. - Знову додав Сел. - Вони придурки, самі підірвалися.

- Зовсім не вміють поводитися зі зброєю. – сказав Поттер.

- Ви ще скажіть, що вас там не було. - посміхнувся і Хейх.

- А воно, власне, так і було. – промовив Ксайд.

І він коротко розповів, як їм пощастило, коли вони знайшли тріщину і печеру, яка привела їх прямо до будівлі Аракса. Як той виявився вщент п'яний. Як на їхній бік стала прислуга, яка все показала та розповіла. І що вони майже весь час знаходилися в кімнаті зв'язку. Ксайд яскраво описав як створив віртуальні голографічні зображення, які були замість них в залі смерті. І ще безліч подібної нісенітниці. Наприкінці він сказав, що вийшли вони тим самим шляхом, що й прийшли.

Чи повірив Хейх не відомо. Він тільки задав риторичне питання:

- Якщо все було так просто, як ви розповідаєте, то з ким я стільки років воював?

Машина підкотила до будинку. Їх зустрічали всі, хто був в хаті. Особливо дружина Хейха. Вона була нечувано рада. Були і двоє хлопчаків, які так і не зрозуміли в яких тарапатах побували.

Нарешті друзі залишилися з господарем одні. Він запросив їх в кабінет, але Поттер запропонував пройтись в саду. Хейх відповів, що його кабінет надійно екранований і в ньому абсолютно безпечно.

- Містер Хейх... - почав Поттер, але той перебив його.

- Енн і на ти. Ми ж домовились?

- Звичка. – відповів Поттер, і продовжував. - Так ось, Енн. Ми б хотіли, щоб наші імена в історії з Араксом не фігурували. І взагалі, ми в цій справі не приймали участь.

– Ваша воля. Хоча героїв мають знати в обличчя.

- Не в нашому випадку. – сказав Поттер. – А тепер про справу. Нам потрібна інформація і, якщо це можливо, допомога.

- Все що в моїх силах, і навіть не в моїх, я постараюся.

- Ти чув коли не будь про планету Карликів? - Запитав Пот.

– Ні. - Відповів Енн.

- А звідки беруть сироватку для довголіття?

– Ні. Про сироватку знаю, а звідки її беруть, ні.

- Так ось, сировину для сироватки беруть на планеті Карликів, а саму сироватку роблять на базі, яка знаходиться на орбіті поблизу планети.

- Вам що, потрібна сироватка? – здивувався Енн.

- Ні, вона нам не потрібна. – відповів Хаб. – Нам потрібно потрапити на планету Карликів. На ній є станція пересилання. Але ми не маємо координат. Якщо не можна буде потрапити на планету, то хоч би на базу. Нас цікавить питання, як туди потрапити. Думаю що це секретні об’єкти.

– Якщо це секретні об'єкти, там повно військових. – сказав Хейх. – Як ви будете там діяти?

– Ми ще не знаємо, але кінцевою метою потрібно попасти на планету. – сказав Ксайд.

- Я зрозумів що вам потрібно. – промовив Хейх. - Спробую щось дізнатися. На коли потрібна інформація?

- Якомога швидше. На планеті ми повинні бути за два тижні. Не пізніше, не раніше.

- Добре. Йдіть відпочивайте, я займусь цим питанням.

Поттер і Ксайд спали понад дві доби. Точніше стільки спав Ксайд, а Поттер на кілька годин більше. Після сну вони від'їдалися, особливо Сел. Їли кожні три, чотири години. Їхні організми таким чином відновлювали втрачені калорії. Хейха не було. Він поїхав зразу після їхньої розмови і з того часу не давав про себе знати.

Пройшов тиждень. До призначеного терміну залишалося шість днів. Хейха не було. Друзі почали хвилюватись. Втім, якщо вони на кілька днів вирушать пізніше, це не матиме великого значення. Цей тиждень вони провели з користю, значно вдосконаливши свої бойові костюми. Друзі довго шукали і нарешті знайшли матеріал, який був нетеплопровідний, не горів і мав потрібні захисні якості при потраплянні предметів, що швидко летять, а простіше то куленепробивний. Крім цього було вбудовано спеціальний пристрій охолодження, який регулював температуру автоматично. Звичайно, опуститися в розплавлений метал в них не можна, але пробігти крізь палаючу будівлю вони дозволяли. А це вже не мало. Костюми навіть були протестовані.

Нарешті появився Хейх.

- Завдання що ви мені поставили, виявилося не з легких. Не можуть так ретельно охоронятися ці чортові черв'яки, про які детальну інформацію можна дізнатися в будь-якій бібліотеці. Що на планеті знаходиться? Звичайно, ви можете і не відповідати, але я міг би більше допомогти якби мав уявлення про що йдеться.

- В тебе є позитивні результати? - Запитав Поттер.

- Так. І досить хороші. Щоправда, я їх отримав завдяки щасливому збігу обставин. Якби місяць швидше або місяць пізніше, мені б нічого не вдалося. Чи це не збіг обставин?.. Гаразд, гаразд. Більше жодних питань. Але для ясності скажу, що я думаю. Ви, хлопці, затіяли, як мені здається, дуже небезпечну гру з урядом. Ви не є шахраї, яким треба добре відпочити і повеселитися. Ви серйозні люди, і за вами, це моя особиста думка, стоять дуже могутні сили. Я хотів би також брати участь в цій справі, якщо це благородна мета.

- Твої підозри, Енн… скажем так, дещо є. – відповів Хаб. – Що можна сказати, так це те, що в нас дуже шляхетні цілі, і ти вже приймаєш участь допомагаючи нам. А тепер кажи, що хорошого?

- Мені вдалося влаштувати вас на роботу на базу, що на орбіті. – відповів Хейх.

- Невже? - здивувався Сел.

- Так, мені це вдалося. Справа в тому, що десь, щось сталося. Я їздив на Хелл, до центру. Гостював у високопосадовця, який крутиться в колах, близьких до начальника Інституту Охорони. Це мій добрий друг, який залишився ще з часів роботи на уряд. Він повідомив, що зараз відбувається грандіозна перетасовка кадрів. Внаслідок цього звільнилося безліч посад, на які можна влаштуватися. Сказав куди звернутися. До речі, на тій базі найвищі соціальні оклади. Я вас записав на співбесіду. Все, що потрібно, це пройти тест. Я думаю, що ви з цим впораєтеся.

- Щось про базу чи планету дізнався? - Запитав Поттер.

– Ні. Жодної інформації. Навіть мій приятель нічого не знає. Сказав тільки, що це один з об'єктів, що найбільш ретельно охороняються. Може боявся розповідати?

- Він нічого не запідозрив, чому ти про це запитуєш? - Запитав Ксайд.

– Ні. Я поцікавився чому такі високі соціальні ставки на простій промисловій базі? Він і розказав про особливе становище бази. Він також порадив не дуже цим цікавитись, щоб мною не зацікавилися відповідні інстанції. Це все що я дізнався. Майже нічого.

– Це досить багато для нас. – сказав Хаб. – Особливо те, що десь, щось трапилося. Нам дуже доречно, бо менше будуть звертати уваги. Які умови праці?

- Будете працювати охоронцями.

- Ми перебуватимемо на військовій службі?

– Ні. Вас наймають тимчасово, але якщо ви забажаєте і будуть вакансії, то зможете влаштуватися на постійній основі.

- Коли треба з'явитися на службу? - Запитав Сел.

- Поки що ви йдете тільки на співбесіду. – посміхнувся Енн.

- З собою можна брати багаж?

– Ні. Жодних речей, навіть особистих.

- Це не дуже добре. – зажурився Селбіт. - Як нам бути, Поттер?

- Так, це проблема. Доведеться звернутися за допомогою до тебе, Енн?

– Завжди можете розраховувати на мою допомогу.

- Тут не так просто, як ти гадаєш. – сказав Хаб. – тобі загрожуватиме небезпека.

- Ти можеш втратити все, навіть волю. - добавив Ксайд. - Можливо, що доведеться залишити сім'ю і ховатися від уряду.

Хейх задумався.

- Ми б не хотіли, щоб ти думав що нам ще щось винен. – сказав Ксайд. – Ти зробив для нас те, що ми просили, тож ми в розрахунку.

- Абсолютно вірно. – підтвердив Хаб. – Не треба геройствувати, бо в разі чого матимеш справу з урядом, який може тебе звинуватити в підриві національної безпеки чи щось таке. І, крім цього, можеш нашкодити нам.

- Скажіть, - задумливо промовив Хейх, - після завершення вашої справи хто матиме від цього зиск?

- Скажу інакше. Це нашкодить невеликій групі людей, котра дурить все населення. - відповів Поттер.

- Можете далі не продовжувати. Максимальне що мені загрожує ви сказали. А мінімальне? - Запитав він.

- Мінімальне? - замислився Поттер. - Що може загрожувати йому мінімальне, Сел?

- Та нічого. – засміявся Ксайд.

- Це мені підходить. Я погоджуюсь. – засміявся Хейх.

- А якщо трапиться "максимум"? - Запитав Пот.

- Тоді приймете мене до своєї команди.

- А сім’я? А становище? - Запитав Ксайд.

- Сім'я нічого не знатиме. Вона добре забезпечена. Крім того, на моїй дружині кілька підприємств, якими вона керує. Становище? Яке в мене становище? Злочинець, в якого я перетворився за всі ці роки. Навіть сам не зауважив. Особисто мені ніколи не подобалося так жити.

- А якщо замість тебе прийде ще один Аракс? Як кажуть, святе місце порожнім не буває.

- В мене є кого поставити замість себе. Це не проблема.

- Сел, прикинемо що реально може загрожувати Енну. - Промовив Хаб. - Що від нього потрібно?

– Нам будуть потрібні наші сумки. Треба їх переправити. Там, куди ми відправляємося, є кабіна пересилання. Якщо ми матимемо координати, то Енн зможе переслати. В тебе є місце, де ми б залишили сумки, тому що вони дуже важкі? Найкращий варіант, вільна кабіна пересилки?

- Думаю я якось зумію завантажити сумки. – сказав Хейх.

- Не встигнеш. – відповів Пот. - Може статися так, що ми будемо на станції пересилання дуже короткий час. Нам буде ніколи чекати.

- Що ж. – зітхнув Хейх. - В мене є кабіна, яку тримаю про всяк випадок. Я нею не користуюся. Вона служить як запасний вихід. Пропоную її.

– Це підходить. – сказав Поттер. – Де кабіна?

- Тут, в домі.

- Ми дізнаємося координати і перешлемо тобі. Як це можна повідомити, не викликавши підозри? - Запитав Сел.

- Можна вигадати якийсь не хитрий код. - Запропонував Енн. – Наприклад колись в дитинстві ми з друзями грали в шпигунів і використовували для «секретного» листування дитячі логічні ігри. Найкраще кросворди. Пишеться потрібна цифра, далі рисочка, і після цього яке не будь слово. Якщо зустрічається в координатах буква, тоді можна написати якесь речення. Перше слово має починатися з потрібної літери. Просто і, головне, не впадає у вічі.

- Чудово. Так і поступимо.

- Виходить, що не так багато потрібно зробити. - підсумував Хейх. – Отримати координати та переслати сумки.

- Так, але вони можуть вирахувати, звідки були послані сумки. – відповів Ксайд. - Цим вийдуть на тебе, Енн, і, відповідно, дізнаються про нас.

— Я про вас нічого не знаю. – сказав Хейх.

– Можуть знати вони. - відповів Поттер. – І буде достатньо того, що знаєш ти, щоб здогадатися хто ми.

- Я думаю, Пот, що тоді це буде неістотна інформація. – сказав Селбіт.

- Що менше вони знають, то краще. – відповів Хаб. - Тим більше, що Енну від цього легше не буде. Тому давайте будемо вживати всіх запобіжних заходів і надалі. Я пропоную перенести кабіну пересилки в інше місце, яке не буде зв'язане з будинком Енна.

- Правильно. - Погодився Сел. – Підключимо до кабіни комп'ютер, який і перешле сумки на адресу, надіслану нами. Енн про це навіть не знатиме.

- Це, звичайно, зробити можна. – погодився Хейх. – Але для цього потрібно запрошувати фахівців, щоб перенесли та встановили кабіну.

- Жодних фахівців. – відповів Ксайд. – Ми самі все зробимо.

- Якщо так, то проблема вирішена. – поміхнувся Хейх. – Мені навіть не треба нікуди їхати.

– Тоді за справу. - підвівся Поттер. – Часу лишилося мало.

Хейх знайшов в себе на одному з заводів стару, криту вантажівку, яка вже була списана, але ще могла їздити. Туди завантажили камеру пересилання і не просто завантажили, а налагодили для роботи. Для цього довелося демонтувати енергетичну установку з будинку Хейха для живлення камери. Там же встановили комп'ютер, який мав зв'язок із зовнішнім світом. Оснастивши вантажівку Хейх поїхав шукати глухе місце, де можна сховати машину. Друзі пішли на станцію пересилки щоб відправитися на співбесіду.