Розділ 14
Ксайд та Поттер були готові до відправки. Вони склали свої важкі сорочки в сумки виготовлені з армованого матеріалу, бо нормальний не витримував такої ваги. Настрій був бойовий та рішучий. Всі розуміли, що сокира війни викопана і повернення немає. Тож не було жодних вагань.
- Ви там обережніше. - Давав вказівки Боррет. – Якщо небезпека, одразу повертайтеся. Навіть якщо буде погоня. Айя поставить в ангарі кілька термінаторів, які будуть запрограмовані так, що вас розпізнають, але всіх інших знешкодять. Геройствувати не треба. Якщо все пройде добре, постарайтеся привезти багато людей. Акцент на вчених. І насамперед Фосорка. Йому передайте, що я вибачаюсь за те що не зрозумів його добрих намірів. І ще скажіть, що я забираю назад все те, що говорив про нього поганого. Щасливої дороги.
Він сердечно обійняв друзів.
- Мені дуже шкода, що не можу обійняти, але вас тут чекають і люблять. – посміхнулася Айя. – Повертайтеся швидше.
– Ми довго не затримаємось. – відповів Ксайд.
- Це точно. – погодився Пот. - Особливо на планеті Карликів. Айя, де передавач інформації який ми розробили?
- Він в твого майстра. Зараз його покличу. – відповіла дівчина.
- Це наша остання розробка. - пояснив Хаб. - Я її задумав кілька днів тому. Це канал зв'язку зроблений на зразок жучка що шпигував за нами, тільки не літає. Ми встановимо його на якійсь планеті і ви будете в курсі подій що відбуваються у всесвіті. А ось і мій Маг.
Він витяг з нього два прилади, розмірами як два малі ґудзики.
- Гаразд, час відправлятися.
Він зійшов на платформу, махнув на прощання рукою та розчинився. Ксайд зробив те саме.
Вони відправились на планету Пілф, яка була відносно недалеко, по космічним міркам, від центру. Це одна з планет-санаторіїв. Мала м'який клімат та красиві пляжі. Тут цілий рік повно народу і в разі стеження, буде легше вислизнути, бо дуже багато пунктів пересилання. А якщо потрібно буде чекати, кращого місця не знайти.
Прибули на планету коли там був ранок. Зайшли до кафе та зайняли столик. Поттер пішов за кавою, а Ксайд просканував мережу поліції. Нічого підозрілого не було. Після кави друзі пішли знайти готель ближче пляжу. Поттер був приємно здивований, що тут не треба ні за що платити. Загалом у розвинутих світах всесвіту грошима не користувалися. Але ця зручність мала свої мінуси. І вони невдовзі переконалися. Перше було те, що не змогли влаштуватись в готель – не було місць. Звичайно, якщо все безкоштовно. Ксайд сказав, що це тому така халепа, бо готель знаходиться поблизу пункту пересилання. Потрібно шукати подалі. Вони зловили автоматичне таксі, але коли вмостилися, машина не змогла зрушити з місця – дуже важкий багаж. Довелося викликати вантажне таксі та вирушити в ньому. Після відвідин багатьох готелів, вільного місця друзі не знайшли.
Вирішили жити дикунами десь на пляжі, так як погода дозволяла. Знайшли вільне місце аж за містом, яке, до речі, було величезних розмірів і тягнулося по береговій лінії. На пошуки пішов весь ранок. Місце було мальовниче, на високому березі над морем. Курінь спорудили з гілок дерев схожих на пальми. Зручностей ніяких, але компенсацією було купання в морі. Їх навіть не бентежив той факт, що берег був крутий і кам'янистий, а вузька смужка на якій можна було вкласти своє тіло всипане камінням. Вони довго насолоджувалися водою, теплою і прозорою. Було чудово. Вдосталь поплававши, вони всім тілом вбирали сонячні промені. Як добре. Після місяців проведених в закритому приміщенні, лежати просто неба було вищою насолодою. Під вечір, коли відчули що вже на сонці підгоріли а голод давав про себе знати, друзі відірвалися від пляжу і пішли в місто щось знайти де можна перекусити.
Деякий час йшли пішки, бо спіймати машину не вдавалося – ті пролітали на великій швидкості їх не помічаючи. Нарешті зупинилося пусте таксі. Вони попросили їх завезти до найближчого хорошого ресторану. Ксайд весь маршрут записував, щоб можна було знайти місце де залишили сумки. Те, що можуть потягнути, не боялися, бо хто зможе їх забрати коли кожна по вісімсот кілограмів?
Таксі привезло до шикарного ресторану, що розкішно світився в сутінках. Будова була зроблена у вигляді букету квітів. Кожна площадка зі столиками знаходилася на окремій квітці або пелюстці. До них можна було дістатися або сходами, або ескалатором, або ліфтом. Вся будова підсвічувалася і складалося враження, що це сонячний букет. Коротше, будівля була чудова.
Поттер і Ксайд були одягнені в літні, елегантні костюми і виглядали досить пристойно. Ксайд запропонував почекати і поспостерігати за іншими відвідувачами, щоб знати як ті ведуть себе в подібних закладах, тому що знизу фойє було пусте і лише мало кілька ліфтів. Появилася елегантна пара. Викликали ліфт та поїхали. Ксайд підійшов до дверей і за допомогою панелі замовлень теж викликав ліфт. Ліфта не було. Ксайд повторив виклик і цього разу в голові з'явилася відповідь, що немає вільних місць. Увійшло троє джентльменів. Підійшли до ліфта поруч і двері відразу відчинилися, як тільки поклали руку на панель. Друзі нічого не розуміли. Поттер припустив, що місця замовлені заздалегідь. Нічого не залишалося робити, як пошукати інший заклад.
Пішли вздовж яскраво освітленої вулиці. Приблизно в п'яти кварталах натрапили на невеликий ресторан. Декілька столиків були вільні і вони один зайняли. Офіціанта не було, але на столі була панель замовлень. Ксайд поклав долоню і щось замовив. Вибирав по картинках що були в меню. Але замість офіціанта підійшов охоронець і попросив пройти в бар. Сказав, що столики зарезервовані, але їх зможуть обслужити в барі. Друзі пішли до переповненого бару. Там замовили їжу тицьнувши пальцем в автомат з невеликим вибором страв в меню, і по склянці якогось напою. Страва була не звичайного смаку, але відносно смачна. Натовп, що їх оточував, був дуже строкатий. Навколо несло спітнілими тілами і димом сигарет, а в повітрі стояв запах якогось міцного напою.
Вгамувавши голод Поттер запропонував пошукати місце де можна встановити жучка для трансляції новин на базу. Ксайд погодився, що пройтися їм не зашкодить. Вони попрямували в бік протилежний тому з якого прийшли. Вечір був теплий. Дув легкий вітерець і друзі, повільно крокуючи, насолоджувалися свіжим повітрям після душного бару, вдихаючи на повні груди. Неподалік зупинився мікроавтобус. З нього вийшло п'ятеро чоловіків росту з Поттера, а то й більших. Вони зупинилися попереду загороджуючи шлях. Ксайд та Поттер не розуміли, що відбувається і хто ці люди. В душі майнуло хвилювання, що їх розкрили. Хаб спитав:
- Панове, в чому річ? Щось трапилося?
- Ти дивися, він назвав нас панами. - Сказав один з них звертаючись до іншого. - Він напевно знущається?
- Це точно. Дивись, вони навіть стоять нахабно, ніби хочуть з нами побитися. Ану, козли надушені, не вдавайте що не зрозуміли? Ми хочемо бути вашими гостями.
- Вибачте, але ми дійсно не розуміємо чого ви хочете. – промовив Сел. - Ми нещодавно сюди приїхали і ще не встигли ознайомитися з вашими звичаями. Можете пояснити зрозуміліше?
Удар в живіт вибив з Ксайда весь дух. Другий удар в голову повалив його на землю. Поттер парирував удар і повалив нападника. Всі застигли в мовчанні. Ксайд і один з нападаючих лежали на землі, повільно приходячи до тями.
- Тепер зрозуміло? – запитав один з них. – Чи повторити?
- Ксайд, ти як? - Запитав Хаб стежачи за противниками.
- В порядку - відповів він підводячись на ноги. - Вибач що схибив. Я не очікував.
Знову удар в живіт. Цього разу Ксайд був більш згрупований і відскочив, а удар в голову відбив рукою та з усієї сили пнув нападника ногою нижче живота. Той застогнав і впав навколішки. Ксайд тут же заїхав ногою по обличчі, не переймаючись куди б’є. Той завалився як мішок. Поттер теж відбив кілька спроб нападу. Нападники відійшли явно не розраховуючи на такий опір.
- Покидьки, якщо ви нас не залишите, будуть жертви. – прошипів Пот. Він дуже розлютився.
- Заткнися, ублюдок. – почулося у відповідь. - Якщо вам вдалося вирубати одного нашого, це ще нічого не означає.
- Ти будеш наступним, падло.
Хаб кинувся на того, хто говорив. Хлоп був вищим та більшим за Поттера. Але Пот був зліший і сильніший. Він з такою силою рукою його вдарив, що той перелетів через мікроавтобус. Сел також увімкнув мега силу. І вчасно, бо на нього накинулося двоє. Вони були не новачками в цій справі. Один з нападників пішов прямо завдаючи серію ударів, а інший намагався збити його з ніг заходячи ззаду. Сел одним ударом відкинувши його на кілька метрів. Іншого схопив Поттер і жбурнув в бандита, який мав в руках щось важке та довге. Бандити впали. Селбіт забрав залізний лом.
- Що робити з ними? – запитав Пот.
- Як на рахунок невеликої компенсації за моральну, і не тільки, - Селбіт торкнувся щелепи і подивився на забруднений костюм, - шкоду?
- Нічого не маю проти. Що пропонуєш?
Але тут піднявся один з бандитів. Він вихопив ніж і кинувся на Поттера.
Пот відскочив. Ще один також спробував звестися на ноги, але Ксайд його вирубав.
- Шановний, хоча який ти шановний - звернувся він до того що кинувся на Поттера. – Тобі не страшно ходити з ножом? Порізатись не боїшся.
Бандит стояв спиною до машини, спрямовуючи ніж то на одного, то на іншого. Поттер посміхнувся. Вони зупинилися так, щоб бандит не міг їх дістати.
- Твоя машина? - Запитав Селбіт.
- Ти знаєш на кого наїхав, падло? – гарчав бандит.
- А на кого ти наїхав, знаєш? - Запитав у відповідь Поттер.
- Мені начхати. Через пів години обидва будете мертві.
- В тебе немає навіть пів години.
Поттер схопив бандита за руку якою той тримав ножа і стиснув. Захрумтіли кістки. Від болю в хлопа очі полізли на лоба, а з горла вирвалося жахливе ревіння. Поттер врізав йому ляпас і штовхнув на машину.
- Не люблю коли погрожують. – спокійно промовив він. – Якщо запитали, треба відповідати. Ще раз повторюю, чия машина? Не відповіси, зламаю ногу.
– Не наша. - прохрипів той закривавленим ротом. – Нашого шефа. Якщо заберете, він вас знайде і вб'є. Я не погрожую. Я попереджаю.
- Гаразд. Збирай свою банду. Базарити будемо потім. І без жартів. Ми люди сторонні, нам кого не будь прикінчити, раз плюнути. Особливо таку погань як ви. - Пот взяв лом і зігнув його пополам. - Селбіт сідай за кермо і дуй на наше місце. Я за ними пригляну.
Бандити погрузилися в мікроавтобус. Поттер заліз останнім. Це була звичайна машина з автопілотом, якій потрібно задати маршрут. Вони поїхали вчасно, бо дорогою зустрілися кілька поліцейських машин, яких, мабуть, викликали випадкові свідки.
По приїзді на місце Поттер всіх посадив в світлі фар. Один з них кинувся в кущі і втік. Ксайд за допомогою інфрачервоного зору його знайшов і вирубав. Як мішок приволік і кинув перед дружками.
- Як ви думаєте, - спитав Хаб бандитів, - що міцніше, ваші кістки чи залізний прут?
Поттер тримав перед бандитами зігнутий лом який прихопив з собою. Всі мовчали.
- Я, здається, запитав чи мені комусь зламати ногу?
- Залізний прут. – почулося у відповідь.
- Тоді дивіться, що я з цим прутом роблю.
Поттер знову зігнув його, тепер вже вчетверо, а потім ривком випрямив - залізо лопнуло з мелодійним дзвоном.
- Якщо хтось з вас спробує створити нам проблеми, я пророблю те саме з його кістками.
- Що ви слухаєте, він блефує. Це все фокуси. - Закричав бандит, якого Поттер перекинув через мікроавтобус.
Ксайд підскочив і схопив його за горло. Той в першу мить рвонувся але зразу затих, відчуваючи перевагу в силі.
- Кинь його в море. – сказав Поттер. І додав, звертаючись до бандитів. – Що вдієш, людина не вірить.
Сел не очікував такої команди, але бачив, що за ним уважно спостерігають інші члени банди. Він взяв хлопа за одяг і шпурнув в бік моря, намагаючись закинути дальше, щоб той не впав на скелі.
- Прослідкуй, щоб не втік. - промовив Поттер.
Ксайд підійшов до урвища і виставив руку вперед, скануючи в інфрачервоному діапазоні. Бандит вже вилазив з води.
- Так, не шановний, - крикнув він, - обережно не спіткнися, там великий камінь. Молодець. Йди по камінню, візьми трохи правіше, так, добре. Підіймайся сюди. Куди дивишся в бік? Втеча рівносильна поламаним кінцівкам. Приєднуйся до своїх друзів. Можеш зняти та викрутити сорочку.
- Продовжимо розмову. – посміхнувся Поттер. Він вжився в роль і не хотів виходити. Селбіту не залишалося нічого, як підігрувати. – На чому я зупинився? Ах так, на проблемах. Зауважу, на ваших проблемах. Хтось ще хоче випробувати наші можливості? Ні? Дуже добре. Давайте розпалимо багаття і поговоримо. Ми вас не боїмося і ви вже в цьому переконалися. Ми також не боїмося вашого шефа. Але жодних зайвих проблем як з владою, так і з вашим братом не хочемо. Як я вже говорив, ми не місцеві. Ми приїхали дуже здалека і не знаємо ваших звичаїв. Про це й поговоримо. Але спершу багаття. Хтось піде збирати дрова? Давай ти та ти. Тільки не думайте тікати. Я вас всіх і так відпущу. Ми працюємо в однакових умовах, я маю на увазі поза законом. Тільки цілі в нас різні.
Запалало багаття. Бандити мали їжу, випивку і скоро всі поводилися невимушено, як на справжній вечірці. Поттер і Ксайд багато не пили, але підливали решті. Так вони матимуть більш розв'язані язики. Під час розмови друзі з'ясували дуже багато цікавих речей. Виявляється, їхнє вільне і безпечне суспільство не таке вже вільне, і не таке вже й безпечне. Щодо безпеки. Боррет говорив, що в них немає злочинності, що всі погані схильності виправляють ще в дитинстві. Але хто народжується злочинцем? Злочинець є результат виховання та впливу. Тому всі світи мають певний відсоток злочинності, який залишається приблизно постійний і залежить від численності населення і віддаленості від центрів - чим далі тим він більше. Вони не мають виправних закладів. Це так. Але є лікувальні заклади, де особливо заядлі злочинці проходять лікування. Після лікування вони стають іншими людьми, це факт не оспорюваний. Але лікування проводять над одиницями. Основній масі просто коригують поведінку, яка в більшості випадків є формальною процедурою. Особливо в закладах, що знаходяться на периферії, де слабкий контроль з боку влади. Постає питання звідки береться злочинність, якщо в них немає грошей? Ось тут якраз і криється проблема. В них немає грошей, це вірно. Також вірно і те, що немає голодних і жебраків, тому що можна поїсти в харчовому закладі, яких є безліч і вони працюють цілодобово. Одягтися можна в столі замовлень. Але їжа в автоматизованих кафе, як і одяг в столах замовлення – простенькі, дешеві, без надлишків. І тут нова проблема, яка випливає з людської суті - всім хочеться мати більше і жити краще.
Слід дещо зупинися на побудові їхнього суспільства. Ідея побудови суспільства дуже проста і, можна сказати, геніальна. Це мрія багатьох народів, що жили на рідній Землі. Вони боролися за це і навіть вмирали. В цьому світі втілили в життя старе гасло «твої потреби залежать від твоїх можливостей» - якщо ти не дурний і не лінивий, можеш мати можливість задовольняти більше своїх потреб. Кожна людина після народження має право на житло, їжу, одяг, освіту та лікування. До цього ще додаються вільне переміщення, розваги. Всі ці права дотримуються. Але, якщо ти приносиш суспільству користь, то суспільство тебе більше винагороджує. Наприклад людина народилася і просто живе. Вона може харчуватися в автоматизованому кафе, їсти не хитру, але ситну їжу, одягатися в простий одяг, жити в кімнаті, яку їй запропонують. Але, якщо людина піде на роботу, наприклад буде сидіти в тому ж бюро надання квартир або реєстрації громадян, то можливості споживання значно збільшуються. Тобто жінка чи чоловік вже може замовити в столі замовлень кращий одяг, харчуватися в кращому ресторані, мати житло з кількома кімнатами і навіть окремою кухнею… тощо. Коротше він може краще жити. І чим більшу користь він приносить, тим більшими благами може користуватися. Ксайд пам'ятає в яких королівських палатах жив Фосорк. В таких же умовах, як могли судити друзі, жив і професор Боррет.
Тепер Поттер і Ксайд розуміли, чому не могли влаштуватися в готель, чому не потрапили в ресторан - їхня користь для суспільства дорівнювала нулю. Також стало зрозуміло чому в суспільстві, де все безкоштовно, люди працювали. Та це й правильно, тому що який стимул працювати, якщо всі мали б однакові привілеї? В цьому випадку суспільство б деградувало. А так, хто хоче мати краще, повинен працювати. Інформація про те хто що робить чи робив, зберігається в базах соціального стану. Також є дублікат особистих даних в кожного працюючого. Дублікат соціального стану має вигляд активної електронної матриці і його можуть прочитати будь-які сканери без фізичного контакту. Це ніби кредитна картка. А одиниці соціального стану називають кредитами. Вона працює в парі з біоданними людини, так що красти її марно. Протягом всього життя людини база поповнюється даними та кредитами відповідно. Чим старша людина, тим більше вона принесла користь суспільству. Тому працюючи на однаковій роботі, той, хто пропрацював довше, має соціальний стан вище. Майже всі люди старшого віку які працювали більш-менш заможні людьми.
Є досить тонка шкала градації соціального стану, яка залежить від віку, роботи, ступеня небезпеки і маси інших факторів. Але основним чинником є розум і талант. Останні дві якості найбільш високо цінуються. Цікаво, що підробити соціальний стан практично неможливо і він ретельно перевіряється. Технічний розвиток дозволяє витрачати дуже мало часу на перевірку.
Кількість матеріальних благ соціального стану можна накопичувати. Наприклад, простий поліцейський може собі дозволити жити із сім'єю в трикімнатній квартирі, раз на рік відпочити в шикарному санаторії та дозволити дитині вчитися в привілейованому навчальному закладі. Начальник поліції вже може жити в особняку в престижному районі міста, плюс ще й купити хорошу машину. Але такий матеріальний стан як в начальника поліції можна мати, якщо працювати інженером. Якщо ж ти маєш якесь раціоналізаторське впровадження або відкриття, то ти в рік можеш мати те саме що і начальник, якщо той буде кілька років економити. В особняку може жити і простий охоронець, але для цього йому треба буде заощаджувати років з десять. Це означає, що він не їздитиме на відпочинок, не ходитиме в дорогі ресторани тощо. Коротше, все як в суспільстві із нормальними грошовими відносинами.
Людина може розпоряджатися своїм соціальним станом як завгодно, аж до того, що може будь-кому подарувати. Для цього потрібно лише волевиявлення. Щоправда, подарований соціальний стан не впливає на загальний стан того, кому він був адресований. Якщо перевести на грошовий еквівалент, то це означає, що якщо, наприклад, людині подарували мільйон, то він може за цей мільйон купити все що завгодно, але гроші не можна вкласти в банк, і жити на відсотки. Якщо ти був до цього простим службовцем, то ти ним і залишився, тільки тепер на роботу приїжджаєш не громадським транспортом, а власною машиною. Але якщо купити якесь обладнання та відкрити справу, тоді твій соціальний стан змінитися пропорційно користі, що ти будеш приносити суспільству.
Кримінальна сторона суспільства пристосована до цих умов. Найбільш поширені крадіжка і здирництво. Остання називається «стати гостем». Механізм такий: ловлять заможного чоловіка чи жінку, і змушують в столі замовлень викласти «кругленьку суму» на різні речі. Це роблять дрібні бандити. Більші беруть заручника і поки рідні не переведуть комусь із підставних осіб «кругленьку суму», не відпускають. Бувають і вбивства, якщо рідні не зможуть довести, що вони не в змозі дати те, що бандити просять. Але таке трапляється дуже рідко. Звісно, поліція проводить боротьбу. Як і в будь-якому суспільстві, поліцію намагаються підкупити.
Як і скрізь є чесні та не чесні полісмени. Але тут жорсткіші умови кримінального існування у великому масштабі ніж в нашому всесвіті. Справа в тому, що якщо доведуть, що посадова особа причетна до злочину, то ця особа позбавляється соціального стану який мала, а іноді й того, що нажила. Природно, ніхто не хоче позбутися того, що має, особливо якщо наслідки можуть вплинути на матеріальний стан його старості. Тому тільки великі і талановиті шахраї, які можуть запропонувати таку схему підкупу, яку важко буде розкрити, мають привілей працювати безкарно. Але таких мало. Найбільше дрібних шахраїв.
Банда, з якою зіткнулися друзі, була однією з нечисленних груп організованої злочинності. Вони мали парк машин та свій персональний стіл замовлень, де привозили заможних громадян для пограбування. Цей стіл мав групу програмістів, які заплутували сліди надходження та надсилання коштів. Усім цим заправляв колишній чиновник, якого загалом, як згодом з'ясувалося, сама доля змусила стати на злочинний шлях існування. Він був дуже розумний і заповзятливий малий.
З ним Поттеру і Ксайду довелося поспілкуватися наступного дня. Після того як група бандитів повеселилася на природі, хоч не з власної волі, під ранок їх відпустили. Пот і Сел були задоволені зустріччю, тому що дізналися досить цінну інформацію про будову суспільства з темної його сторони. Друзі до обіду відсипалися, а потім довго купалися. Коли вони вирішили знову піти в місто і встановити жучок, якого вони так ще й не встановили, до них приїхав той же мікроавтобус. Виявляється, їхній шеф не вірить оповіданням і каже, що його обманюють. Якщо вони не доведуть свою правоту, то він їх викине, так би мовити з «роботи», тому що це не перший їх прокол і вони вже промотували «гроші» шефа. Вони просили друзів з'явитися до нього та підтвердити їхні слова. За це їм дадуть невеликий кредит, який дозволить місяць прожити в готелі та харчуватися в непоганому ресторані. Друзі вирішили, що пропозиція не погана і погодилися.
Їх привезли у велику, багатоповерхову будівлю, здавалося зроблену з одних дзеркал. В середині ліфт зі справжнім роботом-ліфтером. Хлопці піднялися на один з верхніх поверхів і зайшли до величезної зали, посередині якої стояв великий стіл зі стільцями, в торці якого був ще один стіл з кріслом. За столом сидів чоловік. Він не підвівся і навіть не глянув в бік тих, хто прийшов. Просто сидів і дивився у вікно, на вигляд міста і моря. Супроводжуючі вийшли.
Ніхто нічого не говорив. Друзі стояли, мужик сидів. Пройшло кілька хвилин. Поттер і Ксайд переглянулися.
– Ми ще потрібні? - Ксайд промовив - Якщо ні, то, мабуть, ми підемо. В нас ще є справи.
- Хіба я сказав, що ви можете йти? - Запитав мужик.
- На загал, то нам байдуже що ви говорите. Достатньо того, що ми хочемо. – відповів Ксайд.
- Ви досить сміливі хлопці. – Чоловік повернувся в їхній бік. - Я би не радив мені грубити.
- Добре, - посміхнувся Сел, - ми послухаємось вашої поради. Тож про що ви хотіли нас запитати?
- Говорять ви круті? Це вірно?
- Так, круті. - Погодився Селбіт.
- І наскільки ви круті? – посміхнувся чоловік.
- Думаю крутіші, ніж вам казали. - Відповів Селбіт.
– Хто це може підтвердити?
- Я можу. – сказав Поттер. – Ми круті хлопці. На стільки, щоб дати опір всій вашій банді.
- Ви знову починаєте мені грубити. – спокійно промовив мужик - Я ж просив?
- Вибачте, будь ласка. Ми намагатимемося тримати себе в руках. - відповів Селбіт.
- Наскільки я знаю, ви побили кількох моїх людей. Але це може зробити будь-яка сильна людина, особливо якщо вони п'яні. Чим ви ще можете довести?
- А навіщо нам щось доводити? - Запитав Поттер. – У вас своя думка, в нас своя. Нас просили підтвердити, що ваші люди нічого не промотали. Ми підтвердили. Все, на цьому можна закінчити нашу милу розмову. Якщо немає більше питань, ми хотіли б піти.
– Якщо ви зможете вийти,– посміхнувся чоловік – будь ласка.
- Тепер ви починаєте грубити нам. – сказав Поттер. – щоб не було конфлікту, ми зробимо невелику демонстрацію. Не безплатно. Якщо наші аргументи будуть переконливими, ви забезпечите пристойний санаторій на місяць.
- А якщо ні?
- Такого бути не може. – посміхнувся Пот.
Він підійшов до столу і одним ударом переламав його навпіл. На шум влетіла варта зі зброєю. Чоловік їх зупинив. Він був здивований. Ксайд тим часом підійшов до стіни і одним ударом вивалив добрі чотири квадратні метри. Чоловік і всі охоронці від подиву розкрили роти. Сел підійшов до другої стіни.
– Продовжити демонстрацію?
- Ні дякую. – Чоловік втратив нахабність та впевненість. – пропоную пройти в інший кабінет. В мене є для вас вигідна пропозиція.
Вони пройшли в інше приміщення, вже набагато менше. Чоловік посадив їх в м'які крісла, і заходився наливати в склянки.
- Зізнаюся, здивований. - Сказав він подаючи напої. - Ви чесно заробили свій відпочинок. Я без жодних умов перенесу на ваш дублікат кредит, який дасть вам обом можливість безбідного життя протягом цілого року. Але хочу спитати, чому ви не маєте жодного кредиту, а ваш соціальний стан на найнижчому рівні?
- Дозвольте мені, містер… –Ксайд запнувся чекаючи щоб той себе назвав.
– Хейх. Енн Хейх. – представився він.
- Містер Хейх, ми не можемо відповісти на ваше запитання, як не можемо погодитися на будь-яку пропозицію, якою б вигідною для всіх нас вона не була. Справа в тому, що ми виконуємо одну важливу місію. І це я вже сказав дуже багато. Але скажу ще одну річ – ми працюємо не на уряд. Тому нам не потрібен лишній шум, який міг би привабити поліцію чи громадськість.
- Ну, громадська думка зараз зайнята іншими подіями і вам не загрожує потрапити в поле зору преси. – посміхнувся Хейх. – мені дуже шкода, що не можна працевлаштувати таких здібних підприємців, як ви. Що ж, можливо після закінчення вашої місії ви подумаєте і знову приїдете на нашу планету відпочити. Може навіть жити. Запевняю вас, ніхто не зможе запропонувати вам кращі умови співпраці. Не буду вас довго затримувати, але якщо ви не проти, я все ж таки запропоную роботу. Ні, не подумайте, що вам потрібно буде працювати. Жодних зобов'язань. Просто, якщо у вас на даний момент немає нічого, я можу запропонувати вам реєстрацію та місце проживання в нашому місті, плюс посаду в одній з моїх компаній. Повторюю, не буде жодних зобов'язань з вашого боку.
- Навіщо вам це потрібно? - здивувався Хаб.
- Поясню. Я хочу застрахувати себе від того, що ви поступите на службу до конкуруючих сторін. Якщо вас перекуплять конкуренти, то я знатиму, тому що вам потрібно буде в мене звільнитися. Бачите, я відвертий з вами. Ви ж тільки виграєте від цього, тому що ваші посади досить високо оплачувані. Ну що, згодні?
Поттер і Ксайд перезирнулися та погодилися. Хейх віддав розпорядження і їх провели в одну з контор, де все організували і сказали адресу проживання. Як солідна злочинна організація, контора Хейха мала «мертві душі», які рахувалися в них на роботі і були порядними людьми. Під такі «душі» підігнали Поттера та Ксайда, привласнивши їм біодані друзів. Тепер вони були містерами Ретом – це Хаб, і Дайсом – це Селбіт. Вони мали близько ста років, а на Хейха працювали більше двадцяти.
Новоспечені містер Рет і містер Дайс вирушили на найближчу станцію пересилки - єдине місце, яке вони знали, де можна було переглянути новини. Там встановили жучка. Новини були переповнені повідомленнями про те, що знайдені «втікачі століття» – так охарактеризував їх один з каналів і назву підхопили інші канали. Але ніяких конкретних дій наразі не робилося. Повідомлялося, що їх знайдено, та місцезнаходження трималося в таємниці. Також повідомлялося, що проведені переговори, хоча без результатів. На даний час повторних переговорів не велося. Як і не було жодних дій проти них. На прес-конференції генерал Орма сказав, що якщо буде потрібно, то втікачів візьмуть силою. Такий підхід до вирішення проблеми можливий, якщо не вдасться мирно вирішити проблему, і підготовка до цього ведеться. Було поставлене питання, в чому звинувачують втікачів, чому вони є злочинцями номер один? Орма відповів, що це секретна інформація яка пов'язана з програмою порятунку всесвіту. Сказав, що вони не є злочинцями в прямому значенні цього слова. Вони винні в тому, що захопили чужі тіла.
Після заяв було багато припущень і здогадів, одні безглуздіші за інші. Але загальним було те, що справа не чиста. Деякими журналістами ставилося питання про те, чи не замішані особисті інтереси. В потоці повідомлень, що стосуються втікачів, все частіше виникало питання вини втікачів. Чому стали втікачами? Як могли захопити чужі тіла, якщо для цього потрібна апаратура, яка є тільки в урядових закладах, а всі переміщення, які можуть призвести до таких наслідків, суворо контролюються ІО? З іншого боку, навіщо такий Інститут Охорони, якщо не зміг запобігти захопленню чужого тіла, та ще й до того ж тіла керівника самого інституту? По всіх засобах масової інформації повзли настрої, які були зовсім не на користь ІО.
З того що взнали друзі,випливало, що ще рано починати активні дії. Але те, що пильність вже послаблена, це точно. Поттер та Ксайд прожили в своїх квартирах ще тиждень. Вони мали пристойні двокімнатні апартаменти з видом на море, до якого було хвилин двадцять ходьби. Друзі вже могли обідати в найкращих ресторанах та одягатися в дорогих магазинах. Якщо Ксайд намагався більше часу провести на пляжі, то Поттер намагався більше підготуватися. Основним його захопленням стала їзда автомобілями. Він брав на прокат різні автомобілі і проробляв багатокілометрові пробіги, тренуючи навички водіння.
Після тижня байдикування друзі вирішили поїхати на планету де знаходилося центральне керівництво ІО – на планету Хелл. Поїздка була розвідувальною, тому що іншої інформації, окрім тієї що була в новинах, на планеті де вони зараз знаходилися, отримати не вдавалося. Навіть в поліцейських повідомленнях нічого не було.