Розділ 13

Для проведення операції «захоплення», як її назвав Поттер, була побудована камера пересилання. Вона була зроблена за технологією бази яка, на відміну від технології теперішньої цивілізації, дозволяла проникнення всередину приміщень зроблених з хеолу чи меолу.

Прибиральник нарешті поміщений на платформу, камера запрограмована, залишилося лише дати команду пересилання. Всіх охопило хвилювання. Та й як не хвилюватися, адже після команди настане нова епоха – епоха війни. Зараз ще можна зупинитися та передумати. Після, вже не можна. Але рано чи пізно ІО все одно їх знайде. Це все розуміли.

- Що ж, сволочі, хочете наші життя? Вам потрібні наші тіла? То спробуйте, візьміть. – вигукнув Поттер із силою натиснув клавішу підтвердження пересилки.

Епоха війни розпочалася.

Прибиральник зник. Світла не було, як у звичайних камерах. Він просто зник і все. Друзі підійшли до центрального монітора, яким був конус. Туди були виведені зображення камер, що знаходилися на старій станції. Зображення мухи давалося окремою картинкою. Робот появився над трапом, який був висунутий перед пересиланням. Він деякий час вис висів у повітрі і обертався, наче оглядаючи приміщення, і нарешті попрямував в бік лабораторії. Прибиральник послідовно залітав у відкриті приміщення, доки все не оглянув. Муха летіла слідом. Він її не зауважував. Після огляду робот почав прибирання. І відразу з'явилася удача - через кілька хвилин потужний потік засмоктав шпигуна.

Айя зреагувала блискавично і послала команду всановлення камер. Так як в кожному приміщенні достатньо було всього дві камери, по можливості розміщених в протилежних кутах, то робот впорався з завданням відносно швидко, хоча приміщень було багато. Після цього він знову перейшов в режим прибирання, бо справжній прибиральник повинен це робити.

Нарешті прибирання завершено. Робот приєднався до труби сміттєзбірника і витрусив вміст. Мухи не спостерігалося. Минуло кілька хвилин. Всі захвилювались. Якщо муха вилізла після того як були встановлені камери, то все гаразд. Але якщо до того, то це було б дуже і ще раз дуже погано для проведення кампанії, яку спланували. Всі зосередилися на пошуках злощасної мухи. На жодному з зображень її не було. Айя ще раз переглянула в прискореному темпі всі передані зображення з моменту коли була захоплена муха. Нічого. Що робити. Раптом почувся радісний крик Поттера, який зауважив жучка, що вилазив із труби. Він мав зламані крила. І хоча для польоту вони не використовувалися, проте використовувалися для тримання рівноваги. Тож літати нормально муха не могла. Але все інше працювало і інформація в центр спостереження приходила. Поттер припустив, що імовірно ІО запустить ще одного жучка. Наразі все йшло за планом. Приблизно за годину були надіслані термінатори. Це буде неприємним сюрпризом для ІО, який, можливо, передбачав наявність в них чогось подібного, але тільки не рухомих роботів. Після огляду приміщень термінатори розмістилися біля виходу камери пересилання. Так як муха десь застрягла, зображення друзів відтворили біля роботів. Вони весело крокували, зображуючи людей, що добре відпочили. Для чутливих сенсорів шпигуна голоси було добре чути. Тож нехай там в центрі поламають голови, звідки вони прибули, що вони їх не змогли відстежити.

Що ж, початок було покладено. Залишалося продовжити. Далі за планом мали вирушати друзі. Час відправлення було обрано через дві доби після початку всієї операції «захоплення». Це потрібно було для можливого перегрупування ворожих сил. Друзі сподівалися, що вони послаблять пильність на всіх планетах, і зосередять увагу на лабораторії. Поттер і Ксайд не зразу мають вирушити на планету Карликів. Спочатку треба провести розвідку в інших світах і лише потім вирушати на планету. Бажано в той момент, коли розпочнеться наступ на лабораторію. Про це, можливо, передаватимуть в новинах. Принаймні Ксайд попробує це дізнатися із внутрішніх поліцейських зведень. Діяти повинні на свій розсуд, і старатися робити якнайменше шуму. Чим пізніше вони себе видадуть, тим краще для всієї їхньої операції. Повертатимуться вони в камеру пересилання, яка знаходиться на поверхні бази у великому ангарі. Вже зараз там ведуться роботи зі створення закритого приміщення, яке містило б повітря. Приміщення ізольовано від внутрішнього об’єму бази. Шлюз буде закритий дверима без автоматичного підсилювача. Такі двері можна буде відчинити лише за допомогою мега сили. У шлюзі буде кілька скафандрів, а також засоби зв'язку.

Минуло півтори доби. До відправлення Поттера та Ксайда залишалося ще дванадцять годин. В лабораторії великих змін не відбувалося, тільки, як і припускав Пот, з'явився ще один жучок. Спрацювала сигналізація, зчинилася тривога. Всі віртуальні фігури кинулися перевіряти що трапилося, але шпигуна, що знову прибув, не «помітили». Запрограмовані на великі об'єкти термінатори тим більше не зауважили. Центр, напевно, диву дається які вони дурні та наївн, і передчуває легку перемогу.

Професор вирішив трохи порозважатися і випустив прибиральника, який влаштував полювання на жучка. Жучок мав гіркий досвід свого попередника, і тримався від прибиральника на відстані. Робот ганяв його по всіх приміщеннях чим значно ускладнював повноцінну передачу відео та аудіо сигналів. Друзі вдавано сердилися на прибиральника, корили Боррета за вибір такого пилосмока. Той виправдовував свій вибір якостями які властиві саме цьому роботу. Коротше, розігрували спектаклі. Поки що все йшло за планом.

Першу спробу проникнути на станцію було зроблено за дві години перед відправкою друзів на місію. Це був якийсь пристрій, якого термінатори знищили, як тільки той виник в камері.

Віртуальні друзі тут же «зрозуміли» що вони розкриті і зібралися на нараду, де вирішили що це був робот для переговорів. Вони ухвалили вислухати вимоги центру, якщо буде посланий ще один парламентарій. Центр уважно слухав їхню нараду, бо послав ще одного робота парламентаря як тільки вони прийняли таке рішення. Цього вже не знищили, а захопили в силове поле, яке, напевно, було великим шоком для центру. Як пояснив Боррет, на даний час таке силове поле могли генерувати лише великі космічні кораблі або наземні об'єкти, бо для генерації потрібно обладнання, яке займало дуже великий об’єм. Але завдяки новим технологіям бази, термінатори мали такі можливості. Це змусить подумати ІО про приховані потенціали людей яких вони хочуть захопити.

Парламентарій не казав, що вони є злочинцями і взагалі нічого подібного навіть не натякав. Він повідомив, що на них чекають в центрі для розмови та співпраці. Він обіцяв повну свободу пересування. Жодної відповідальності не несуть, бо протиправних дій вони не робили. Все, що від них вимагалося, так це прибути в центр і відвідати генерала Ракса. От і все. Виявляється їх ловили тому, що з ними хотів побалакати Ракс?

Знову всі зібралися на нараду. І не лише віртуальні, а й справжні члени команди. Айя включила пряму трансляцію, і тепер друзі могли говорити вустами своїх двійників. Першим почав Поттер.

- Мене звуть Поттер Хаб. Генерале, я звертаюся до вас, як військовий до військового. Я знаю, що в нас на станції ви встановили пристрій, який дає можливість спостерігати за нами. Ми його, звичайно, знайдемо. Але пізніше. Поки він дозволяє нам з вами спілкуватися. Я, як і мій друг, не є уродженцем вашого всесвіту. Мене сюди перенесли проти моєї волі, відірвавши від рідних, друзів, і зрештою, взагалі від мого всесвіту. Нічого поганого я вашому світу не зробив. Ви це знаєте. То чому ви влаштували за нами полювання по всьому всесвіту? Тільки не треба цієї нісенітниці що казав парламентар. Ми трохи подорожували світами. Так, не великий круїз для відпочинку і огляду місцевих пам'яток. Ми бачили повідомлення та обіцянки, які ви призначили за нас. От і дайте відповідь – що ми вам такого зробили, навіщо ми вам взагалі потрібні?

Відповідь надійшла негайно:

– З вами говорить особливий уповноважений керівником Інституту Охорони, генерал Орма. Генерал Ракс в даний момент не може бути присутнім на переговорах, але всі питання я в змозі вирішити замість нього. В мене для цього є повноваження. На ваше запитання, містере Хаб, відповідаю: - Нічого поганого ви нам не зробили. А потрібні ви нам тільки для встановлення тісніших контактів як з представниками іншого всесвіту.

- Але ви вже неодноразово спілкувалися з представниками їхньої планети. – сказав професор. – І особисто я вам давав повний звіт про їхню цивілізацію.

- Так, містере Боррет. Але це була тільки свідомість ув'язнена в біоконтейнер. Тут же ми маємо справжніх людей, які, хоч і без своєї волі, але прибули в наш світ. До речі, це з волі шановного містера Боррета ви опинилися в нас. Це він запропонував привезти вас сюди.

- Я не міг їх вбити. – сказав Тресан.

— Але ж ви, професоре, казали, що хотіли нас відпустити? – промовив Селбіт.

- Я не хотів псувати ваше уявлення про наш світ. – тихо відповів Боррет. – Але за інструкцією, кожного з місцевих мешканців, хто може розкрити таємницю присутності нашої цивілізації, слід знищити.

- Дякую, професоре. - Тихо промовив Ксайд, тим самим показуючи що генералу Ормі не вдалося внести розкол в їхні лави.

– З нами зрозуміло. – продовжував Пот. — А що вам потрібно від професора Боррета?

- Абсолютно нічого. – відповів Орма. - Він може продовжувати свою роботу в інституті.

- Як я зрозумів, ми можемо прямо зараз вирушити куди хочемо і ви нас не переслідуватимете? - Запитав Ксайд. - Так, вибачте, мене звати Ксайд Селбіт.

- Не зовсім так, містере Селбіт. – відповів Орма. - Спочатку потрібно з'ясувати деякі деталі. Але в принципі, якщо ви так сильно бажаєте, можете вирушати.

- А якщо ми не хочемо співпрацювати з вами? - Запитав Поттер. – Якщо ми залишимося тут. Що тоді буде?

- Навіщо так робити, містере Хаб. Я вірю, що ви цивілізовані люди, і будете поводитися розумно. Замикатися в глухому куті є доля дикунів, чий розвиток ще не достатній для повноправного членства в нашому суспільстві. Ви ж не дикуни, правда?

- Правильно. Але й ви не дикуни і розумієте, що такою розмовою нас переконати не можна. Але все ж таки розмовляєте як з дикунами. Цей тон переконання мені дуже добре знайомий, містере Орма. Тож давайте на чистоту: - вам потрібні наші тіла. Вірно?

- Про що це ви кажете, містере Хаб? - вдавано здивувався Орма.

- Про те, що ви чудово знаєте. - відповів Поттер.

- Абсолютно вірно. – підтвердив Боррет. – Я їм все розповів.

- Але навіщо нам ваші тіла? Так, погоджуюся, вас помістили в тіла високопоставлених людей. Але це було давно, і ця проблема вже не актуальна на даний час.

- Я бачу, що ви нас маєте за дурнів. – сказав Пот. – Тому припиняю порожні балачки. Якщо вам від нас нічого не потрібно, дайте нам спокій. Ми не хочемо з вами співпрацювати і нам нема чого повідомити генералу Раксу. Прощайте, генерал Орма. І краще нам з вами не зустрічатися.

- Стривайте. Одну хвилину. – сказав генерал. – Ви робите велику помилку. Адже ми можемо вас і силою взяти. Навіщо непотрібні жертви?

- Але, генерале, ви ж розумієте, що нас взяти не так просто. Якщо не хочете жертв, залиште нас в спокої і проблему вирішено. – відповів Хаб.

- Я мав на увазі жертви з вашого боку. – сказав Орма.

- А я з вашого. – сказав Поттер.

- Не думайте, що ваш професор знає про всі наші можливості. – почулося у відповідь. – Ми маємо багато засобів щоб вас звідти витягти.

- Що ж, спробуйте, Орма, витягніть. І передайте вашому начальнику Раксу, і навіть самому Друву, що їм не бачити наших тіл як своїх вух.

- Не робіть дурниць, містере Хаб. – промовив Орма. - Ми дуже високо цінуємо людські життя, і не хочемо втрачати жодної. Чому ж ви так зневажливо ставитеся до них?

- А що, ми маємо вибір? Ви обіцяєте рано чи пізно нас спіймати. Так краще пізно, а ще краще – ніколи. Ось ви кажете, що цінуєте життя. Але ваш всесвіт на краю загибелі, чому ж ви нічого не робите? Адже може загинути вся цивілізація?

- Чому не робимо? В нас розроблена програма, яку ми скоро втілимо в життя.

- І яка занапастить багато цивілізацій в моєму всесвіті, при тому, що не врятує і половини у вашому? – гнівно вигукнув Пот.

- В нас не вистачить енергії для порятунку всіх. – заперечив той.

- Досить. – втрутився професор Боррет. – Я авторитетно заявляю, що знайшов спосіб врятувати всіх, хто живе в нашому всесвіті. Також маю підозри, що ви знаєте цей спосіб і свідомо його тримаєте в секретності.

- Ви уявляєте в чому нас звинувачуєте, містере Боррет? - Запитав Орма.

- Так, уявляю. Ви банда божевільних злочинців, які свідомо готові пожертвувати мільярдами життів заради своїх корисливих цілей.

- Та ви збожеволіли, професоре. – щиро вигукнув Орма.

- Ні, генерале, це правда. – сказав Хаб. - Я цілком припускаю, що ви не в курсі всього, що задумав ваш начальник генерал Ракс разом з колишнім керівником ІО Друвом.

- Я бачу генерал Ракс мав рацію, стверджуючи, що ви дуже серйозні злочинці. Ви знаєте значно більше, ніж я думав.

– Це ви злочинці. – сказав Боррет.

– Ні ви. Не нас, а вас шукають по всіх всесвітах. Але це лише початок. – Голос Орми звучав дедалі гнівніше. - Ми з вами досі тільки грали. Але терпець урвався. Ви будете знищені в найближчі кілька годин. Я особисто все проконтролюю.

- А того, хто контролював до цього моменту, що вже звільнили? - Усміхнувся Сел.

- Що ж, подивимося як ви жартуватимете через деякий час. - відповів Орма.

- Так це ви контролювали хід наших пошуків? Зрозуміло. Друзі мої, - награно урочисто заявив Сел, - нам ще довго насолоджуватися гостинністю цього всесвіту і ми встигнемо врятувати світ, що гине, якщо в нас такий гарний опікун.

- Що ж, - прогарчав у відповідь Орма. - Подивимося хто сміятиметься останнім.

- А ми ще не сміялися, Орма. - Єхидно відповів Ксайд. – І краще буде, якщо ти не почуєш цей сміх. Поттер, настав час закінчувати комедію. Цей генералішка починає повторюватися.

- Так, всім мовчати поки не знайдемо жучка. Професоре, віддайте команду знищити парламентаря.

Та парламентар був з начинкою. Добре що його тримали в силовому полі, бо він вибухнув. Але силове поле було настільки потужне, що вибух застиг у вигляді білої, плазмової кулі. Це було ефектне видовище. Відчувалася особлива міць від утримання атомного вибуху.

- Орма, ми готові на всі твої штучки. – впевнено заявив Поттер. – Тому велика порада тобі і твоїм людям: не лізьте на рожен і не зліть нас. Я міг би відіслати цю милу кульку чистої енергії прямо в твоє лігво, але я гуманна людина і не хочу передчасних жертв. Цю кульку ми погасимо, а ти подумай над побаченим і почутим.

Прибиральник зайнявся пошуками мухи і незабаром її знайшли. Але перед знешкодженням Ксайд щиро здивувався для відведення підозри, що вони знали про неї раніше:

- Дивіться, що вони вигадали. Яка маленька штучка. Професоре, я ніколи не повірю, що вона може надсилати зображення.

Тресан зрозумів натяк Селбіта та підіграв йому.

- Що вдієш, в них теж є розумні голови. Тільки працюють на негідників.

Це було останнє що могли бачити та чути в центрі. Обидва жучки знищили, а роботів термінаторів перепрограмували на знищення будь-якого, навіть дрібного об'єкта.