Розділ 15
На планеті Хелл пильність знята не була. Вони відчули це з перших хвилин після прибуття. Тут пригодилося те, що вони працювали в містера Хейха. Перше, що було не звичним, це пост контролю, розміщений одразу після виходу з кабіни пересилання. Пост охоронявся двома екіпірованими поліцейськими. Ксайд налаштувався на перехоплення даних і перехопив відповідь, яка прийшла з планети, де вони «працювали». Відповідь була позитивною. Друге що кидалося у вічі, це екіпіровані патрулі, які сканерами перевіряли всіх. Ксайда та Поттера, а точніше поважних містерів Дайса та Рета, теж сканували.
Нарешті вони за межами станції пересилання і їдуть в таксі до центральної будівлі ІО. Що робитимуть не знають, тому вирішили діяти за обставинами. Перше вирішили обійти будівлю та по можливості про сканувати. Ксайд включив всі сканери і інформацію записував у внутрішню пам'ять. Потім проаналізує. Друзі видавали себе за відпочиваючих, які просто тиняються вулицями. Після завершення сканування пішли шукати готель. Вибрали той що був зовсім недалеко. Не фешенебельний, але стерпний. Як зайшли до кімнати, Сел все про сканував на предмет прослуховування. Не виявили нічого. Поттер завалився спати, а Ксайд прийнявся аналізувати результати сканування. Після кількох годин роботи Сел мав розташування кімнат, кількість людей які там знаходилися, розміщення апаратури, комп'ютерів, охоронців, апаратури що стежить, сигналізації, проводку повітряних шлюзів і кабелів. Крім цього ще багато допоміжної інформації. Тут Сел вперше відчув потенціал який був в ньому закладений, особливо обчислювальну потужність його вбудованого комп’ютера. Щоправда, жодної корисної інформації отримати не вдалося – все секретне було екрановано. Пізно вночі він завалився спати.
Розбудив його Поттер. На столі була їжа. Виявилося, що година вже далеко за полудень. На підлозі були комп'ютер та принтер. Хаб подумав, що потрібно буде зробити роздруківку, тому купив.
Після обіду друзі зробили спробу праці з комп'ютером, але безуспішно, тому що він був зовсім інший, ніж той до якого вони звикли на базі. Надвечір Ксайд зміг розібратися і зробити роздруківку. Нарешті вони мають безліч схем.
- Що робитимемо з цим, Поттер? - Запитав Ксайд.
- Не знаю. Багато всього, але толку не бачу.
- Що пропонуєш?
- А що ти пропонуєш?
- Поки нічого.
– І я не нічого.
Минуло години дві. Друзі вперто переглядали інформацію.
- Ну що? Вигадав що не будь? - Знову запитав Ксайд.
– Ні. Все що спадає на думку пов'язане з ризиком розкрити себе. А ця інформація не варта того.
- Погоджуюся. Але й їхати без результатів не варто.
- Правильно. Продовжуємо дивитися.
Минуло знов години дві. Час був далеко за північ.
– Ну що, є результат? - Запитав Ксайд.
– Ні. Йдем спати. Ранок мудріший за вечір.
Вранці дійсно знайшли розумне рішення. Дуже просте і безпечне. Діло в тому, що центральна будівля не була великою будівлею в прямому значенні. Це був комплекс, що складався з кількох великих будівель, та безлічі менших. Там не лише працювали, а й жили. Для економії часу часто місце проживання перебувало в одному місці з місцем роботи. Можна згадати професора Фосорка, який жив на верхньому поверсі будівлі де працював. Під будівлями були великі підвали, які на кілька поверхів йшли вглиб. Звичайно, скрізь проходила підземна комунікація та каналізація, яка з'єднувалася з міською мережею. Цим шляхом можна було спробувати пробратися на територію і знайти місце де Ксайд зможе зчитати що не будь толкове з мережі.
До вечора друзі бродили містом, намагаючись знайти того, хто працює в каналізації – їм був потрібен одяг працівників, але так і не знайшли. Змучені, пізно ввечері повернулися до готелю. Після вечері Ксайд зайшов в комп'ютерну мережу і отримав все, що було потрібно.
- Ти не звик користуватися здобутками цивілізації, Поттер. Тому сидиш, втомлений і злий. А вона, інформація, в тебе під носом, навіть не треба виходити з кімнати.
- Якщо ти такий розумний, тоді чому цілий день вештався разом зі мною?
- Я перевіряв твою кмітливість. Ти не виправдав моїх надій.
- Годі блазнювати, розумнику. – промовив Хаб. - Я дуже втомився ходити по спеці. Слухай, а не можна так як це ти зараз зробив, пробратися в комп'ютер ІО?
– Ні. Високий рівень захисту. І ми себе розкриємо.
- А сидячи в каналізації ми себе не розкриємо? Тобі все одно потрібно буде потрапити в комп'ютер інституту?
- Так, але думатимуть що зломщик хтось зі співробітників, бо це вже внутрішня мережа. Але якщо комп'ютер взагалі не зламувати, тоді ніхто нікого не запідозрить.
- Як ти це думаєш зробити?
- Завтра подивишся. А тепер спати.
– Чому ти не хочеш розповісти сьогодні? – здивувався Поттер.
- Ти що, фільмів не дивився? Там ніколи ніхто нічого не пояснює, а тільки загадково посміхається. А якщо серйозно, то довго пояснювати.
В ранкових випусках новин з'явилося повідомлення, що вночі провели нові переговори з втікачами століття. Поки нічого конкретно не домовилися, але як заявив один із помічників Орми, бойовий дух втікачів явно не на висоті. Він також заявив, що на спільній нараді правоохоронних органів було вирішено, що втікачам жодних звинувачень не пред'являтимуть, тому що це не їхня провина, що вони опинилися в чужих тілах. Тим більше, що за цей прикрий інцидент винних вже покарали. На питання про те, чому їх так ретельно шукали по всьому всесвіту, відповідальний знову сказав що розшук пов'язаний з проектом порятунку цивілізації. Більше не повідомив нічого. Це була вся інформація на даний час.
- Щось дуже мало. – сказав Поттер.
- Дійсно небагато. - Погодився Сел. - Як ти думаєш, Пот, це були переговори чи спроба захоплення?
- Не знаю. Знаю лише що вони про це не скажуть.
- Тоді замовляєм одяг і спробуємо дізнатися самі.
В каналізацію залізли після обіду досить далеко від будівель ІО. Про всяк випадок. Сел провів детальне сканування в рентгенівському випромінюванні, щоб мати карту маршруту.
Єдиною перешкодою при проникненні на територію інституту були товсті грати. Друзі змогли зігнути прути щоб пролізти, хоча це далося важко. Після довгого блукання в бруді з відповідним запахом Ксайд нарешті знаходить потрібний кабель. Але це не задовольняє його і вони йдуть далі, вже вздовж нього. Поттеру здається, що Сел знущається. Та потрібно зберігати мовчання. Вони і так роблять багато шуму кроками, які з багаторазовим ехом розносяться трубами. Проте просто йти Ксайду мало. Він знаходить вузьку трубу, де можна тільки повзти і забирається туди. Поттер обурений до краю, але йому не залишається нічого іншого як слідувати за Селбітом, тому що той знає дорогу назад бо записує маршрут в пам'ять. Хаб повзе слідом за Ксайдом і вигадує як найкраще відплатити йому за «прогулянку». І що більше намокає його «непромокаємий» комбінезон, то страшнішу помсту він вигадує. Але кульмінацією гніву було купання у відстійнику, коли вони зненацька вивалилися в нього, з головою занурившись в лайно. Перше що зробив Хаб виринувши з-під «води», так це схопив Ксайда за горло, який борсався поруч. Але відразу відпустив, бо занурилися під «воду». Сел важко дихав, тому що він перший вивалився в яму, витріщав очі і крутив пальцем біля скроні. Розлючений Поттер махав кулаком і проводив долонею по горлу всім виглядом показуючи, що ця прогулянка його дістала.
- Я потім все поясню. - прошепотів Сел.
- Молись, щоб ти мене переконав. - пошепки відповів Пот.
Друзі знайшли залізні сходи та вибралися з «води». Ксайд знайшов те, що шукав. Він підліз до коробки куди підходили кабелі і обережно розкрив її. Влаштувавшись зручніше, якщо взагалі можна зручно влаштуватися на вузьких та брудних сходах, і завмер. Так висіли ще з годину. Нарешті Сел задоволено підняв кулак з відстовбурченим великим пальцем показуючи що все добре і на мигах показав що час повертатися.
Поверталися значно довше, тому що труба з якої вони вивалилися, розміщувалася під стелею. Довелося шукати обхідний шлях. Ось тут дуже пригодилося вміння Ксайда бачити в різних діапазонах, особливо крізь стіни. Тому все скінчилося добре. Вони навіть вирівняли прути решітки, намагаючись максимально сховати сліди перебування.
Все пройшло гладко, хоча не можна сказати, що чисто. Дуже добре що було темно. Вони, брудні і смердючі, дворами та провулками, намагаючись уникати освітлених ділянок, добралися до себе в номер.
Поттер, відмившись, накинувся на Селбіта.
– А тепер пояснення. – сказав Пот.
- Потім поясню. Збирайся, ми вирушаємо на Пілф.
- Ні, поясни. – наполягав Поттер. - А то дорогою я можу тебе навмисно придушити, навіть якщо дорога не буде такою смердючою. Ти що, спеціально знущався з мене?
- Та ти що, з глузду з'їхав? Одягайся, дорогою поясню.
- Ні, зараз. Ми надибали кабель далеко від ями. Хочу знати навіщо ти тягнув мене по цьому лайні? – не відставав Хаб.
- Добре. - зітхнув Сел, розуміючи що Пот не відчепиться. – Кабель екранований. А мені потрібний був перехідник чи розгалужувач, де було достатнє випромінювання, яке я міг би сканувати. Тому ми йшли доки я не знайшов коробку. А тепер час в дорогу.
- Новини хоч хороші? – примирливо запитав Пот.
- Як тобі сказати. Для нашої ситуації хороші. Але треба поспішати.
- От дивись, - одягаючись казав Поттер, - якби ти мені пояснив перед нашим походом що тобі потрібно, тобі було б від того гірше?
– Ні. - посміхнувся Сел. - Але я подумав, що трохи капості на твою голову не завадить.
- Нічого собі трохи капості. – обурився Хаб. - По-моєму гірше придумати не можна, ніж глибока яма лайна. Добре, я тобі теж влаштую щось подібне.
- Гірше все одно не буде. – засміявся Ксайд. - Це ти сказав.
- Смійся, смійся. Прийде і моя черга.
Вони квапливо зібралися. Поттер встиг добре поїсти, а Ксайд був дуже збуджений щоб мати апетит. На станції пересилання все пройшло гладко, ніхто їх не затримав. На Пілфі вони теж не помітили стеження, хоча трохи пройшлися для впевненості. Тут була глибока ніч, вулиці пустельні, і Сел розповів те, що дізнався.
Новини які показують по телевізору і які розповідають посадові особи журналістам на прес-конференціях, є цілковитим обманом. Та спроба переговорів, ніби то безрезультатних, була не чим іншим як невдалим штурмом. Спочатку вони запустили кілька бомб, які, природно, і не встигли вибухнути, бо їх переробив завод синтезу матерії. Після цього запустили штурмового робота, якого знищили термінатори. Побачивши що таким чином нічого не доб'ються, вони встановили обладнання, яке могло посилати енергетичні заряди, тобто пересилати саму енергію. Поки велася установка обладнання, було надіслано безліч мух-шпигунів. Термінатори не зуміли всіх знищити і велика кількість проникла на станцію. І хоча прибиральник постійно проводив пошук і знищував, ІО мав уявлення про те, що діялося на станції. Використовуючи цю перевагу, вони провели новий напад за допомогою енергетичної зброї. Перший залп пошкодив одного з термінаторів. Також була виведена з ладу камера пересилання і тепер вона працювала в один бік – на прийом. До другого залпу термінатори вже були готові – заряд енергії був захоплений силовим полем і відправлений в такій «упаковці» в камеру переробки заводу синтезу матерії. Наступні залпи вже не завдавали збитків, але нагрівали простір навколо до досить високої температури. За підрахунками, повна руйнація всього, що було не з меолу, мало б статися через дві години безперервного обстрілу. Воно, можливо б так і сталося, якби не прикра подія: на сорок восьмій хвилині обстрілу, черговий енергетичний заряд повернувся назад і повністю знищив не тільки камеру пересилання та енергетичну гармату, але й вивів з ладу частину військової бази з якої велася атака.
На цьому переговори припинилися. За оцінкою фахівців, це не був повернутий енергетичний заряд, тому що руйнування, які зроблено на базі, були значно більшими, ніж міг би зробити їхній заряд. Комісія, сформована в нагальному порядку, зробила висновок, який і перехопив Селбіт. Це були висновки та рекомендації на основі наявних даних. Ось повний текст цього таємного документа.
Керівнику Інституту Охорони генералу Раксу.
Попередній висновок спеціальної комісії
з надзвичайних ситуацій в малих та дуже малих
локальних зонах чи обмеженому просторі.
Розглянувши деталі операції із захоплення лабораторії, комісія дійшла висновків:
1. Противник має спосіб локалізувати координати місця звідки проводиться напад.
2. Противник має енергетичну зброю, яка здатна зробити великі руйнування.
3. Противник має на озброєнні роботи-охоронці здатні самостійно визначати та знищувати ціль, та які:
a) мають можливість пересуватися над поверхнею.
b) озброєні енергетичною гарматою.
c) мають можливість самонавчання.
d) володіють можливістю генерування силового поля великої потужності, здатного захопити і утримати енергетичний заряд.
e) Відома кількість роботів – два.
4. Противник крім зруйнованої камери пересилання має ще, принаймні одну, камеру пересилання, локалізувати яку поки не вдалося.
Після проведення операції противник зазнав втрат у вигляді повністю зруйнованої камери пересилання та пошкодження одного з роботів-охоронців.
З інформації, яку надсилають пристрої стеження, відомо що станція володіє, крім обладнання яке нам відомо, наступними приладами:
- Робот схожий на стандартний пилосос, можливо модернізований.
- Робот-ремонтник невідомої конструкції, схожий на робота-охоронця, але менших розмірів і який здійснює ремонт пошкодженого обладнання та камери пересилання.
- Невідомий апарат, в якому проводиться заміна пошкоджених частин.
Швидкість та точність роботи робота-ремонтника дуже велика. На даний час, тобто за сімнадцять годин після закінчення операції, ним здійснено повний ремонт робота-охоронця та відновлено камеру пересилання. За інформацією що поступає ремонтник модернізував покриття панциру і озброєння, замінивши звичайний метал на меоловий. Також меоловими пластинами покриті найбільш вразливі ділянки печери де знаходиться камера пересилання.
Сам противник поводиться досить спокійно. Ведуть звичайний ритм життя, здебільшого проводять час в розвагах та відпочинку. Така поведінка не є нормальною в умовах, які існують на даний час, і може свідчити, що люди або впали в повну апатію, або вірять у свою безпеку. Жодних спроб переговорів з їхнього боку не надходило.
Противник має кілька наступних винаходів, які не відомі нашій науці:
- Генератор силового поля великої потужності, яке виробляється апаратом дуже малих розмірів. Для порівняння – наш генератор такої потужності повинен займати площу близько десяти квадратних кілометрів
- Невідомий апарат, з якого робот-ремонтник бере запасні частини для заміни пошкоджених. Для порівняння - такі можливості мають великі заводи синтезу матерії.
Крім того невідоме джерело енергії що живить вищезгадані винаходи. За підрахунками, для того щоб створити силове поле яке було задіяне щоб перехопити заряд, кожну хвилину витрачалася енергія яка могла б забезпечити планету протягом одного року. Їхній генератор виробляв таку кількість енергії протягом сорока восьми хвилин.
Висновки:
Противник дуже добре захищений з боку камери пересилання і, судячи з поведінки, повністю вірить в її надійність. Проводити подальші спроби проникнення на станцію через камеру пересилання не доцільно. Розрахунки показують що для того щоб знищити роботів охоронців потрібно буде як мінімум три точки в просторі, звідки б проводилася безперервна атака. При цьому ймовірність того, що наша сторона втратить за цей час дві точки становить 99%. Якщо в противника є більше двох охоронців, то наші втрати стають недоцільними.
Невідоме також знаходження енергетичної гармати яка провела атаку на нашу базу. Не можна виключати той факт, що противник, можливо, має спільників, які знаходяться в іншій точці всесвіту і які зробили постріл.
Для проведення подальшої операції із захоплення противника комісія винесла такі рекомендації:
1. Здійснити інформаційну ізоляцію противника з метою припинення його зв'язку з можливим спільниками.
2. Зробити спробу захоплення поверхні астероїда, в якому розміщена лабораторія.
3. Сам штурм рекомендовано проводити одночасно як зі сторони поверхні, так і з боку камери пересилання.
4. Штурм зробити як можна в найкоротші терміни, але без шкоди ретельності підготовки.
5. По можливості супротивника слід захопити живими, особливо професора Боррета.
6. Зробити якомога менші руйнування. Особливо важливі вищезгадані винаходи.
Повна та ретельна характеристика всіх технічних засобів, які були виявлені в противника, а також припущення щодо невідомих винаходів буде надана після детального аналізу наявної інформації.
Керівник комісії генерал Орма.
Крім цього, Ксайд перехопив план проведення операції захоплення та його приблизні терміни виконання. План містив багато конкретної інформації щодо військової техніки та військових підрозділів, які братимуть участь в штурмі, а також перелік баз з яких проводитиметься перекидання техніки. Планувалося створити навколо астероїда, всередині якого розміщена лабораторія, щільне кільце з супутників, на яких розміщена апаратура для перехоплення та глушіння сигналів. Виконання цього пункту вже почалося, і перекидання апаратів вже здійснювалося. Також планувалося перекинути кілька невеликих десантних кораблів, які повинні були висадитися на поверхні астероїда і, якщо не вдасться зробити захоплення, то взяти під контроль всі входи на станцію. В крайньому випадку, вони повинні були забезпечити плацдарм для прибуття важкої техніки, яка могла б зробити необхідний вхід в товщі астероїда. Також створювалася велика мережа з військових баз, з яких планувалося здійснювати енергетичний обстріл лабораторії. Кожна з баз повинна буде зробити всього кілька пострілів, проте їх велика кількість в підсумку створить безперервний обстріл. Це було задумано для того, щоб принаймні дуже ускладнити обчислення координат місць, звідки проводиться обстріл. І на випадок невдалого штурму, будуть задіяні дуже потужні енергетичні гармати, які здатні розпорошити на молекули планету. Ракс вирішив покінчити з цим раз і назавжди. Передбачувана дата штурму 20-й день від підписання наказу.
Це все що перехопив Ксайд. Цього було достатньо, щоб друзі почали діяти.
- Як ти думаєш, Пот, Ракс коли підпише наказ?
- Напевно, вже підписав.
- Тоді в нас менше двох тижнів на підготовку проведення операції. - Зітхнув Сел. - Встигнемо?
- Встигнути то встигнемо, мене більше хвилює доля нашої станції. От би спробувати повідомити те, що ми знаємо. - стурбовано сказав Поттер.
- Ну, якщо ти маєш на увазі лабораторію, то я за нею не дуже шкодую. А за нашу Таємничу не переживаю зовсім - вона витримала народження всесвіту. Цей факт говорить сам за себе. Також думаю, що виходити на прямий зв'язок ризиковано, та й потреби в цьому немає. Боррет та Айя в курсі всіх подій, що відбуваються в всесвіті.
- Але ж вони не знають правди.
- Чому не знають, . - посміхнувся Ксайд. - вони знали все, що я тобі розповів, швидше за тебе.
- Ти знову замовчуєш інформацію? – розлютився Пот. - Сел, я останній раз попереджаю, якщо ти мені не будеш все розповідати, я тобі так натовчу морду, що ти більше ніколи цього не робитимеш. Та скільки врешті-решт це може тривати? Компаньйон сраний. Це тобі не фільм і не можна помилитися, особливо нам, бо на карті стоїть наше життя. Ти це розумієш?
- Вибач Поттер. - серйозно відповів Ксайд. - Я все чудово розумію, але не всюди можна вільно розмовляти. А ця інформація досить серйозна для того, щоб центр міг її випадково підслухати. Я не впевнений, що в приміщеннях немає прихованих аудіо чи відео пристроїв. Якщо я їх не виявив, це ще нічого не означає.
- Якби вони нас виявили, то вже давно б спіймали. – Хаб трохи охолонув.
- Я не кажу, що вони нас виявили. Я маю на увазі, що інформація може десь зберегтися і випливти потім, коли її випадково виявить якийсь чиновник.
- І що з цього? Ми вже будемо далеко.
- Це так, але навіщо їм знати більше, ніж вони вже знають?
- Погоджуюся. Але на цих пустельних вулицях, я думаю, немає нічого такого, що могло б нас підслухати. Чи я помиляюсь? - Поттер знову починав злитися.
- Тому я все тут тобі розповідаю. - Ксайд понизив голос, - я встановив другий жучок в тому ящику. Так що наші друзі в курсі всього, що треба і навіть всього, що не треба.
- Це дуже добре, Сел. Це просто чудово. - Настрій Поттера значно покращився.
- А ти мені зразу морду бити. І ще друг називається? - Було незрозуміло, чи Сел жартує, чи говорить серйозно.
- Ну, тепер вибач ти. Але мене дійсно злить те, що ти знаєш, а я ні. Адже може бути ситуація, що від цього знання багато що може залежати.
- Коли повернемося, попросиш Тресана зробити теж таку корекцію.
- Добре. – погодився Хаб.
- А тепер викладай як бути далі?
- Це маєш ти знати.
– Чому я? - здивувався Сел.
- Ти повинен був дізнатися все про планету і про бази що біля планети та на планеті. Давай все, що знаєш і спробуємо щось вигадати.
Ксайд великими очима дивився на Поттера.
- Чого дивишся? – здивувався той. - Чи ти так шукаєш потрібну інформацію?
- Справа в тому, що я не маю інформації. Я, чесно кажучи, і не думав, що це потрібно для місії.
- Як це не думав? Що означає не маєш? - Поттер великими очима дивився тепер на Ксайда.
- Ну… ти не згадував, а я був зайнятий іншими справами, тому й не придав цьому значення. - виправдовувався Сел.
– Дуже добре. Просто чудово! - Поттер від злості побагровів. - І що нам робити? Може підемо до бібліотеки чи, ще краще, зателефонуємо до довідкового бюро і дізнаємося, як потрапити на базу, про яку навіть мало хто знає? Кажи, розумник що нам робити? Давай, викладай свої думки.
- Сваркою справу не поправиш. - буркнув Селбіт.
- Не поправиш? А чим, чим поправиш? Та тебе мало вбити, ти розумієш? – шипів Хаб бризкаючи слиною.
- Так, винен. Винен, і ще раз винен. - розлютився вже Селбіт. – То що нам тепер, відкласти місію? Може повернутися на Таємничу щоб я трохи почитав? Га? Що нам робити?
Цей спалах гніву дещо остудив Поттера. Загалом друзі були запальні, але досить розумні, щоб не сваритися, коли в цьому немає сенсу.
- Добре, вибач, зірвався. – вже спокійно відповів Поттер. – Що тепер?
- Будемо думати логічно. Краще присядемо, мені буде легше читати те, що маю.
Вони сіли на лавці під розкішним величезним деревом. Сел заглибився в пошуки, а Поттер відкинувся на спинку лавки і вдихнув на повні груди.
Легкий, теплий вітерець пестив шкіру. В листі дзижчали комахи. Десь в гілках спав птах, бо іноді було чути його покрикування. Листя шуміло, гілки тихо скрипіли. Небо було чорне, з величезними, кілограмовими зірками. Поттер тільки зараз зауважив, як давно не дивився на зоряне небо. Якщо ось так сидіти в темряві, можна подумати, що це рідна Земля, а він, Поттер, сидить десь в горах і відпочиває після вдалого полювання.
Він подумав що тут, на Пілфі, можна було б залишитися жити назавжди. А що? Не погана ідея. Якщо не вдасться повернутися на Землю, краще жити в теплому місці. Особливо, коли є з чого вибирати. А може, існують ще прекрасніші планети, ніж ця? Ні, потрібно буде подивитися світ. Він так мало тут ще бачив. Але за земними мірками це не так вже й мало. Хто з землян може похвалитися, що побував на кількох планетах? Але кому з землян може похвалитися Поттер?
Земля. Рідна планета. Яка ти далека. Дуже далека. Напевно, не судилося тебе більше побачити. Як там рідні? Як друзі? Ніхто з них так і не дізнається, що трапилося з ними обома. Але й тут їм не солодко. Тут також потрібно боротися за право на життя. Хоча кажуть, що цьому прекрасному світові судилося скоро загинути. Цікаво як виглядатиме кінець світу? Може статися, що він це побачить... хоч навряд, «скоро» в масштабах всесвіту це тисячі років. Ні, краще це не бачити.
Поттера від думок відірвав Ксайд. Він виклав все, що знав про планету і бази. Виявилося, що зовсім нічого.
- Цього дуже мало, Сел. – сказав Пот. –Як мінімум необхідні просторові координати куди переміщатися. Потрібно знайти спосіб пробратися на планету.
- Значить нам потрібна людина, яка це знає. – Підсумував Селбіт. - Хто може мати таку інформацію?
- Це нам не відомо.
- А якщо спитати Хейха? - Запропонував Ксайд.
- Точно. Він може нам допомогти. Якщо не знає сам, то, можливо, знає того, хто це знає.
- Тоді завтра зранку до нього. А тепер, Пот, давай зловимо таксі. Щось я стомився.